Роковини на вшанування пам’яті Т. Шевченка, започатковані одразу по смерті поета, стали своєрідним волевиявленням національних прав свідомих верств народу на чолі з інтелігенцією, постійно пригнічуваних з боку уряду царської Росії. Це була боротьба за можливість зберегти й не втратити будь-який шанс українців на національне самоствердження у складних умовах тодішнього суспільно-політичного життя України.

Він став своєрідним світочем, ідеї та думки якого міцно вкорінювалися у свідомості поколінь українців, які приходили йому на зміну.

Шевченка любили й тягнулися до його світлих думок, актуальність яких не згасала відповідно до історичного часу. Роковини Тараса Шевченка відзначено у Ярославі.