Запорожці були невтомними воїнами: життя козака проходило у воєнних походах і жорстоких битвах з ворогами. Не дивно, що за століття існування Запорозької Січі була створена і ефективно застосовувалась на практиці найсправжнісінька система воєнно-польової медицини. Пам'ять про старовинні методи козацького цілительства зберіглась сьогодні лише у фольклорному спадку: з часів козаччини не збереглося жодного письмового джерела, яке б прямо засвідчувало традиції народного лікування. Справа у тому, що перш ніж Січ була ліквідована московитами, запорожці спалили медичні архіви, які зберігалися у Пустельно-Миколаївському і Спасо-Преображенському монастирах.

Цим запорожці, на їхню думку, оберегли свої знання від чужих рук і злих помислів. «Цирульники» - так звались на Січі козаки-лікарі - володіли мистецтвом лікування бойових ран без звичних ліків на сьогодні, тобто підручними засобами. Деякі засоби застосував на собі засновник бойового
гопака як традиційного українського мистецтва боротьби Володимир Пилат. Запрошую послухати другої частини розмови.